«Що ти матимеш завтра в полонах кишень?»
Чиясь гордість запитує часто.
Я не матиму, певно, багато грошей,
Але завтра я матиму щастя.

Що подасть мені добра долоня небес?
З ким до танцю піду срібним полем?
Я не матиму завтра, напевно, тебе,
Але матиму радість і долю.

Сто спокус з мене двісті не зводять очей,
Та я слова свого не порушу.
Я не матиму безлічі цінних речей,
Але чисту я матиму душу.

Дивні «потім», «пізніше», «мабуть» і «колись»
Нас затягують в темну безодню…
Хтось у мріях злітає десь завтра увись,
А я посмішку маю сьогодні.