Сьогодні день цілющо-безнадійний
Як протилежність: є й нема життя,
І крок, що робиш у повітрі — вільний
Та замість сонця й неба — німота.
І небо це прискорбно -божевільне
Ну не сумуй хоч ти, й не вір ти у слова
Ще буде сонця світло вільним,
Зніме кайдани й бірку «самота».
Не звикли вуха до такого шуму
Та лиш його тепер сприймаю я,
Вогке взуття від вуличного бруду
Таке ж як серце, що стражда щодня.
Не плач же ти, ще висохнуть ці сльози,
Ти спокій приймеш — тільки відпусти,
І висохнуть замочені тим снігом чоботи
А те що можеш – то усмІшкою зціли!