Я пам'ятаю історію побачених снів.
Я досі знаю дорогу пройдених днів.
Я бачив світло та темряву, радість та сльози.
Я бачив літній дощ і зимові морози.
Я вже відчув у собі добро та зло.
Я підіймався до неба і падав на дно.

Мене життя кидало з боку в бік.
Я ріс і я мінявся з року в рік.
Мені життя казало: «Ти помреш!»
Та я давно вже знав що все мине.

Я пам'ятаю історію розбитих мрій.
Я кожен день молився на образ твій.
Я кожен день майбутнього розпланував,
Але, як мрії ламаються, я не знав.
Я знав що віра є, а ще надія й любов,
Та ці три слова випили всю мою кров.

Мене життя кидало з боку в бік.
Мене життя питало з року в рік:
«Навіщо йдеш вперед? Що хочеш там знайти?»
А я казав: «Не знаю, але треба йти...»

Я пам'ятаю історію сказаних слів.
Початок і кінець нових життів.
Із цим знанням сьогодні я помер,
Не знаючи навіщо і чому тепер…