От  тільки  не  треба  казати,  що  так  буде  краще.    
Я  знаю  напевне,  що  час  -  ескулап  нікудишній.    
Я  просто  хотіла  тобою  впиватися  натще,    
і  кожного  вечора  їсти  із  губ  твоїх  вишні.    
Я  просто  хотіла  відерце  прозорого  щастя    
й  міцного  кохання  маленьку  таку  філіжанку.    
Натомість,  гаряча  сльоза  обпікає  зап'ястя…    
А  місяць,  мов  зрадник,  сховався  у  складках  фіранки.    
От  тільки  не  треба  фальшиво  мені  співчувати,    
і  погляд  ховати  у  купі  пожовклого  листя.    
Можливо,  я  просто  хотіла  занадто  багато,    
тому  наші  душі  в  єдину  зорю  не  зрослися…