Я прокидаюсь знову вранці,
В моїй крові досі хміль,
Мене мучає відразу
Сильний головний біль.
Моя пам'ять як мозаїка
Без купи частин, — Не згадати учорашніх
Останніх годин.

Бо я вчора забухав)

Я заходжу знов на кухню,
Набиваю свій живіт,
Різкий біль у животі
Мені каже «Привіт!»
Я беру склянку з водою,
Випиваю «Панадол»,
Та сьогодні допоможе
Лиш алкоголю укол.

Бо сьогодні знов бодун)

Знов заходжу я до друзів,
Кажу: «Йдемо погулять!»,
Але кажуть їхні очі
Що не хочуть вже бухать.
Ми заходим в магазин:
«Дайте Хмельницького пляшку!»
І через декілька хвилин
П'ємо пиво з чашки.

І голова вже не болить)

Сидимо ми вже на точці
Пиво кінчилось у нас,
І тут раптом пропонує
Мені хтось купити квас.
Всі на нього подивились,
Зрозуміли що це гон,
І послали двох бійців
Закупати самогон.

Свято тільки починається)

Я сиджу на трьох цеглинах,
І не пусто в пляшці ще,
Вітер дує мені в спину,
Але похуй мені вже.
Тут приходять нові люди,
Вони вже ходять трохи криво,
Але зате у них в руках
Аж чотири літри пива.

І свято набирає обертів)

Допиваєм все що бачим,
І нам все вже по хую,
Але раптом із кишені
Дістає хтось коноплю.
У всіх очі наче в тих,
Хто потрапить скоро в рай,
І я кажу чуваку:
«Бульбулятор діставай!»

І пішов дим з паровозика)

Я вертаюся додому,
Ледве рухаю ногами,
Знову я біля дверей
Ледве вписуюся в раму.
Я лягаю спати в ліжко,
І підсвідомо розумію,
Що назавтра весь цей вечір
Я згадати не зумію.

І сон забирає мене з головою)