На довгих віях крапельки печалі,
Солоний присмак зради на вустах.
Я загубила золоті скрижалі
Твоєї правди у чужих думках.

Кричало небо гордими громами,
Ридало найпекучішим з дощів.
А чорна кішка бігла поміж нами.
Вітер від люті, наче змій, шипів.

Хвилинна вічність щастя загубилась
Десь між словами «вибач» і «прости».
Із найдорожчого я втратою змирилась.
Не відновити спалені мости.

Плаче вікно, плаче душа і небо…
Голосить ніч падіннями зірок…
Десь глибоко я знаю, що так треба…
Життя – це також час для помилок.