Букет назбираних думок,
Букет назбираного листя…
Байдужа до людських чуток,
У них не знайду свого місця.

Журба, що віялась в думках,
Десь зникла в ранішнім тумані…
Й усмішка на вустах, в очах
Зруйнує весь непотріб й грані.

Вступаючи у ніжний вальс,
Із листям разом закружляю…
За тим поглину рясний дощ,
У ньому друга я вгадаю…

І золотом засяють ліхтарі
Розлиті на сивім асфальті…
В руці десь знайдуться ключі
Від комірчини мого щастя.