Загорнувшись у туман,
Стаю лише пустою тінню.
І так блукатиму одна,
Забувши десь свою стежину…

Поміж дерев, поміж тіней,
Поміж спустошених очей,
Услід загублених думок,
Шукаю світла острівок…

Що збудить у мені дитину,
Огорне мріями й теплом…
Очам поверне того ж блиску,
Що віднедавна охолов…

Адже знайду, я все ж шукаю,
Дістану сили й подолаю
Страхів набриливе виття
Й того, хто гасить почуття…

І лиш тоді душевна свічка
Осяє шлях на острівок.
Поверне знову спокій нічка,
Й не лишить у душі голок…