Абстрактність закриває мій п'яний розум,
Повернутись до реальності для мене дуже важко,
Від цього ідеалізму, мій плавиться мозок,
Та думки змінити сьогодні так страшно.

Я живу в полоні реальностей сусідніх,
Відчуваю що без сенсу боротися з пітьмою,
Запах алкоголю, сорок градусів житніх,
Надовго керує так вдало мною.

І знову сон стає неначе явність,
Віра в життя в мені неначе манія,
Повернення на Землю, не важливе,
І прожити ще рік — мені здається дивом.

Як в раю? Як в пеклі? — ніхто не знає,
Шлях один поділився на два,
В рукаві козирі один лиш Бог має,
І ніяк не врятує тебе карта твоя.

І знову сон стає неначе явність,
Віра в життя в мені неначе манія,
Повернення на Землю, не важливе,
І прожити ще рік — мені здається дивом.