Пробач…
Пробач, що не спинився,
Прости, що голос на тебе підняв…
Я надто часто тобі снився,
Але такого навіть в снах не дозволяв.

Пробач…
Пробач, що погляд хмурий кинув…
Я не жадав страждань твоєму серцю.
Я знаю, що мій сум для тебе – ніж у спину
І що байдужістю «у чай твій сиплю перцю»

Пробач…
Пробач, Серденько… Не хотів.
Ти ж знаєш як тебе кохаю.
І як би Бог цим світом не вертів,
Я більш не буду… Обіцяю.