Я не розумію, що я роблю,
хоча тебе я сильно люблю,
разом бути ми не можем,
і ніхто у цьому нам не допоможе.

Я не можу ці слова тобі сказати,
бо себе ще не готова переконати…
Мої слова ніж у серці неначе,
але повір це нічого не значить.

Я знову як поет,
пишу вірші — і вже про нас,
нам необхідно залишитист тет-а-тет,
хоч рани загоює лише час…

І вже до кінця догоряє нічка,
і в який раз безсонна нічка,
і я знову згадую тебе,
напевно це колись мине…

Що мішає нам сам суди.
Що мішає нам поряд йти.
Це тонка нитка знаю я,
що між нами колись пролягла.