Солодкий трунок стосунків
Ти посміхнись іще разочок,
Стисни сильніше мою руку.
Нас вмиє щастячка струмочок
І ми забудем про розлуку.

Торкнусь вустами ніжно, ніжно.
Зігрію твою змерзлу щічку.
Ми не лякаємось, що сніжно,
Ми одне-одному, як пічка…

І я п’янію від цілунку,
Який ти знов мені даруєш,
Немов від вогняного трунку…
І ти це все чудово чуєш.

Візьму на мить призупинюся,
Загляну в теплі, добрі очі.
У їх коханні утоплюся,
Вони німі, проте співочі.

Ось сонце виповзло з-за хмарки.
Хтозна, як вийшло це у нього.
Ми обійдемо усі сварки
Я більш ніж певен щодо цього…

А ти притислась ще сильніше…
Я чув тепло твоїх грудей.
І серце билось все частіше…
— Ми найщасливіші з людей!

Я шаленів від насолоди,
Здригалось, збуджуючись, тіло…
Забув з тобою всі незгоди.
Дарма, що сонце вже не гріло…