Тафталогічність, брак фантазії, або науково — реманен
Комусь вбили в душу кілочки зі сталі,
Комусь «до компоту насипали сіль,
Та я не лякаюсь життєвих провалів-
У мене є те, що сильніше за біль.

Мене дуже довго страждання гнітили,
Творили у серці страшну заметіль,
Й надію на краще вже майже убили,
Але я знайшов те, що вище за біль.

Нема вже нічого для мене страшного,
Не мариться промах мені звідусіль.
Шаблон давно стертий обличчя сумного,
Бо маю я те, що сильніше за біль.

Воно додає мені сили й натхнення
І пахне неначе солодка ваніль.
Це вічна частина мого повсякдення,
Це те, що століття вже вище за біль.

Із цим я сумую, із цим я радію,
Із цим я щоночі лягаю в постіль.
І хоч динамічним життям володію
Не втратив ще те, що сильніше за біль.

І якщо горе позбавить свободи,
Збунтує з потоку думок заметіль,
Я не підкорюся, бо попри незгоди
Мене підійма те, що вище за біль.