Я размашистым почерком
Опишу весну,
Время станет лишь прочерком,
Отойду ко сну.
Не пробудят меня дожди с градом,
Только тебе я рад,
Осени своим ясным взглядом
Мой тихий сад.

Пролети юркой птицею
Через неба высь
И ко мне белолицею
Милою явись.
Назову я тебе своё имя,
Руку в ответ подам,
И глазами скажу одними:
Я не предам.

Развеваются волосы
На сыром ветру,
Жизни светлые полосы
Видишь поутру.
Утолю я твою тепла жажду,
Будешь не так грустна,
Мы с тобою поймём

Читать дальше →

Слухати

Нарешті стало зрозуміло,
Куди я біг i що хотів.
Осінню ніч дощами змило
І птах із рук моїх злетів.

Колись давно жадав кохання,
А залишився в самоті.
Але ж то не моє прохання
В словах на кам'яній плиті!

Блакитні очі, не

Читать дальше →

Город дорог, город путей
Проспектов и троп, асфальтовой пыли.
Город мечты, город огней,
Место, где все печали забыли.

Ласковый шелк глади речной,
Парк Щербакова, Путиловский, Ветка,
Лавочки в парках, встречи с тобой,
Снова здесь правит

Читать дальше →

Зривай з мене одяг,
Кусай моє тіло,
Ніщо не заважить,
Ніхто не зупинить!

Подих у подих,
Шматок за шматочком,
Втопився в бажанні,
Роби все що схочеш!

Я твоя їжа…
Як хочеш — відріж ще!
Приправ все стражданням,
Нестримним бажанням…

Дрібку кохання,
Удвох до світання,
Мене так багато,
Давай починати!

Моє вірне серце,
У твоїх долонях,
І досі ще б'ється
Від тої любові.

Кров у бокалі,
Плоть у салатах,
Ось так небезпечно
Тебе покохати!..

Надворі знову темно.
Там зима.
І котрий рік, так дивно, —
Ти сама.
Без сенсу всі розмови
Й біг хвилин.
Так дивно що я знову
Сам-один.
Між нами кілометри
У словах.
Куди ти ділась? Де ти?
Ти у снах.

Дівчина із снів
З запахом весни
І теплих почуттів.
Дівчина з поем
Із посмішкою сонця
Й голосом сирен.

Надворі знову світло.
Там йде сніг.
Комусь це все набридло.
Та не мені.
Сніжинки всі розтануть
Наче дні
Які нас добивають
В тишині.
В холодних стінах вихід
Не знайти.
За кожним поворотом
Знову ти.

Дівчина із снів
З волоссям наче шовк
І запахів морів.
Дівчина з життя
З очима як смарагди
Своя і нічия.

Надворі знову свято.
Новий рік.
Так важко вже тримати
Серця крик.
Куранти вже чекають.
Знак небес.
А мені не вистачає
Тут тебе.

Дівчина із снів,
Я так тебе чекав
Так хотів…
Дівчина із мрій.
Без тебе — просто смерть,
З тобою я живий.

Під бомбами цвіла демократія,
Свобода слова і інші абстракції.
Демократія плела ілюстрації
із брехні про народи і нації.

Картаві посли толерантності
вже завтра зачнуть революції.
Різняться, як оргазм і полюції,
ці «загальнолюдські атрибуції».

Пришпилений носом до задниці
світ дихає тим, чим обідає —
усім, чим неправда завідує.
А потім він ним же і снідає.

Нічому не вчать революції,
нічому не вчать демонстрації.
І скоро поліція совісті
проведе всезагальні кастрації.

Готуються в небо снаряди.
у кожному з них — демократія.
І демократій отих — міріади.
Про кожну із них — хрестоматія.

Завідує всім одна братія,
лиш ганчірка і привід різниться.
На брехні проростає апатія —
смородом чорним димиться.

Завершальні акорди — каденція.
Це вінчається глобалізація.
І коли розпочнуть їсти душу,
чи спрацює сигналізація?

І к.:

Сотні доріг,
Тисячі слів
Та все одно залишився сам собою.
Скільки хвилин,
Тижнів і днів
Прожито в стані неспокою та болю.
Тане життя
В польоті років.
Хамелеон — розчиняюся з пітьмою.
Навколо лише
Фальшиві пісні,
А справжня свобода більше не зі мною.

Пр.:

Та я не один —
Нас такий мільйони нудних і самотніх.
Ми — купа картин.
Усім нецікаві й забуті в болоті.
Тепер все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Ми наче в кіно
Якогось безумного й хворого автора.

ІІ к.:

Краплі дощу —
Сльози в вікні.
Сьогодні нас оплакує природа.
Кров на руках,
Ноги в багні.
Важко піднятись і вибігти в ворота.
Знову диван
І канали нудні.
Знов понеділок починається в суботу.
Маленький ковток
Хочу собі,
Ну зовсім маленький шматочок свободи.

Пр.

Не тікай, не тікай
Це все той же я,
Це все та же плоть
І душа моя.
Це вже інший рік,
Але та ж весна.
І тепер в мені
Мир а не війна.

Не біжи, не біжи
Від мене — я не злий.
Я тепер відвертіший
І не черствий.
Це все та ж весна,
Але інша ти.
Не біжи, не тікай
І не пали мости.

Новий день, новий день
Надворі знов.
У мені тече
Така ж як в тебе кров.
Хоч змінилась ти
І трохи інший я,
Ми ще не разом та
Ти вже уся моя…

Когда я наедине с тобой,
Я чувствую, что я снова дома,
Когда я наедине с тобой,
Я снова чувствую себя целой и невредимой,
Когда я наедине с тобой,
Я снова чувствую себя молодой.
Когда я наедине с тобой,
Я чувствую, что мне снова весело.

Как бы далеко я ни была, всегда буду любить тебя,
Как бы далеко я ни была, всегда буду любить тебя,
Неважно, что я говорю, я всегда буду любить тебя,
Я всегда буду любить тебя.

Когда я наедине с тобой,
Я снова чувствую себя свободной.
Когда я наедине с тобой,
Я снова чувствую себя непорочной.

Как бы далеко я ни была, всегда буду любить тебя,
Как бы далеко я ни была, всегда буду любить тебя,
Неважно, что я говорю, я всегда буду любить тебя,
Я всегда буду любить тебя.

Важкі сірі хмари,
Похмурий ранок.
Я на роботу,
Як завжди, не встигаю.

Натовп шалений,
«Давай поспішай!»
Скоріш на роботу,
Там кава і чай!

Смачного напою,
Чашку побільше,
І до справ
Приступай швидше!

Печиво в банці,
В піалі цукерки,
Цукор-вершки…
Заворушились робочі думки…

Кава-і-чай!
Давай заправляйся,
До роботи ставай!

Кава і чай!
Давай прокидайся!
Не засинай!

Не засинай...

Стрілки годинника
Швидко кружляють.
От і обід вже
Не за горами.

На пошту прийшло
«Чтиво до кави...»
Піду запасатись
Напоєм духмяним!

Крутяться стрілки,
День добігає,
Від кави-чаю,
Живіт розпирає.

Ще ціла година,
Мізки в тумані,
Тягнуся за чайником —
Треба ще кави…

Кава-і-чай!
Давай заправляйся,
До роботи ставай!

Кава і чай!
Давай прокидайся!
Не засинай!
Не засинай...