Дотик
Живу в пустелі, де реальність рівносильна воді
Тримаю ручку
Вона не віддаляється
Теоретично
Я можу так само тримати тебе
Але ти не ручка
Відпускаю слово вдячності
На поталу чиємусь слуху
Аналогічно
Можу відпустити тебе
Та після відпускання слова
За серце не хапаюсь
Чекаю ранку
Але знову хапаюсь за серце
Бо тебе сонечко чекати
Сил уже вічність немає
Попрохаю літа
Щоб відправило пусті мрії на відпочинок
Хочеться реальності
Подаруйте мені дотик
-
Barabashka,
- 25 июля 2010, 14:39
- рейтинг: +5
- barabenka
- 25 июля 2010, 15:14
так… реальність — жорстока річ… читаю твій вірш і складається таке враження, що починаю задихатися… від надлишку реальності
- Vika
- 31 июля 2010, 23:00
мені теж хочеться реальності… яка постійно відкладається… але треба вірити та ще трішечки почекати… хоча я кажу тобі таке не вперше…
Комментарии (4) свернуть | развернуть