Запах диму й немає чим дихати
Той вогонь що в душі все спалює
«Лише друг» — шепотіла так тихо ти
«Лише друг» шепотів вже далі я
І туманом, і димом, і мріями
Ми тепер з тобою не зв, язані
Те, що мали цінити не вміє ми
Свої мрії в ломбард вже я заніс

ПРИСПІВ:

Лише друзі
Писало нам небо зірками
Лише друзі
Без права торкатись руками
Лише друзі
Із той що шукав я роками
Лише друзі
Мов вирок твої слова ті
Лише друзі
Усі телефони вже стерті
Лише друзі
В думках хтось шепоче уперто
Лише друзі
Нам краще мабуть тепЕр так
Лише друзі
І спогади ніц не варті

Запах диму й немає чим дихати
Тліють десь у кутку наші мрії
Все що в ціле з тобою сплести хотів
Я заплутав… Горить та не гріє
А горіло би синім все полум, ям
Зігріваючи й тіло і душу
Не зізнався б мабуть то ніколи я
Що сльозами вогонь той потУшу

Квіти, в кафешки,
В кіно, і у клуби
Фото на флешках
Цілунки у губи
Пісні під гітару
Під зоряним небом
Все було марно
Тобі я не треба

ПРИСПІВ:

Можеш втікати
Попутного вітру
Спогад яка ти
Я з пам'яті витру
Можеш втікати
На схід чи на захід
Можеш забрати
Усі свої лахи

SІМку надвоє
Портрети в шухляду
Здалась без бою
То я тому й радий
Якби любила
Тримала б мабуть ти
Гуд Бай моя мила
Уже ти забута

ПРИСПІВ:

Можеш втікати
Попутного вітру
Спогад яка ти
Я з пам'яті витру
Можеш втікати
Усі шляхи вільні
Моя це кімната
У божевільні

Гарним дівчатам
Немає в нас ліку
Зможу почати
Я новеє літо
У кожних людей
Є спогади різні
Згадаєш й ти десь
Почувши цю пісню

ПРИСПІВ:

Можеш втікати
Попутного вітру
Спогад яка ти
Я з пам'яті витру
Можеш втікати
Усі шляхи вільні
Моя це кімната
У божевільні

День від дня пролітає життя
Незнайомі й чужі обличчя
Та чомусь я втрачаю тяму
Лиш підходжу до тебе ближче
Лиш заплющу я очі й досі
Відчуваю твій ніжний подих
П'янкий запах твого волосся
І очей незабутню вроду

ПРИСПІВ:

Прекрасна і сумна
Печаль в очах твоїх живе
У погляд твій без дна
Мій помістився світ увесь
Прекрасна і сумна
Весь небокрай в куточках вуст
І наяву і в снах
Лише тобою я живу

Я горну листки календарні
Що несуть тебе далі й далі
Усі спроби забути марні
Усі спроби стерти невдалі
Лиш заплющу я очі й досі
Відчуваю твій ніжний подих
П'янкий запах твого волосся
І очей незабутню вроду

ПРИСПІВ:

Прекрасна і сумна
Печаль в очах твоїх живе
У погляд твій без дна
Мій помістився світ увесь
Прекрасна і сумна
Весь небокрай в куточках вуст
І наяву і в снах
Лише тобою я живу

Вже зима змінилась весною
І на ріках скресає лід
Як раніш моє серце ноє
Ти глибокий лишила слід
Лиш заплющу я очі й досі
Відчуваю твій ніжний подих
П'янкий запах твого волосся
І очей незабутню вроду

Словно лента огня
Твоя нежность пленя
Обжигает меня
Ты — прекрасна
Пьянит тела изгиб
И от губ я погиб
Я не вижу других
И напрасно
Солнца светят лучи
Моё сердце стучит
Даже месяц в ночи
Зря мне светит
Если ты не со мной
То мне только на дно
Места мне не дано
На планете

Минула ніч, минає день
Годинник знов кудись іде
І глибині, за серцем десь
Болить страшенно
У п, яних мізках йде війна
В думках лиш ти, лиш ти одна
Пірнув в любов твою до дна
Як навіжений

Не осінь вже в календарі
А у думках моїх лиш гріх
Давно програв у нашій грі
Що міг програти
Не допоможуть СМС
І в гороскопах те ж саме ж
Без твого «хочу» я замерз
На серці ґрати

Немов про нас було кіно
Ефір замовлено давно
З тобою разом в ньому знов
Едем тай годі
Мелькають кадри у очах
Німе кіно… німа печаль
І все… THE END а не початок
Йому сьогодні

Д ивним чином задумано людство
З а очима заховано всесвіт
Е пізоди життя, все що в серці
Р озмістилось у них мов на блюдці
К арі, сірі і темно зелені
А бо чорні, глибоко блакитні
Л иш у них наші мрії всі видні
О чі краще поету натхнення

Д уже легко у них закохатись
У топитись немов в океані
Ш аленіти… коли очі п, яні
І вмирати за очі варто

Я викреслю осінь
І наше бабине літо
Хоч ночі холодні, ми в них знаходили спеку
Закохані й босі
Щоночі могли горіти
І раєм для нас було б якщо вдвох і у пекло

Я викреслю осінь
Надкушених яблук спокус
Ягід, давно вже, засохших на дереві вишні
І любить же хтось їх
Я б сам мабуть з,їв би таку
І ти так зробила, поруч з тобою колишній

Я викреслю осінь
І сіре графіті дощів
І жовто-багряним полум, ям жовтого листя
Спалю все що досі
Так тліло у моїй душі
В щоденник впишу я сторінки нові і чисті

Молодой педагог — выпускник института
Все девчёнки с ума посходили как будто
Но не видно ему в выпускном этом классе
Единственной той с кем он был бы так счастлив

ПРИПЕВ:

Её звали Николь
Его звали Никита
Познакомились в школе
На уроке открытом
Он учитель её
А она ученица
Из другого района
Перешла к ним учится

Каждый вечер сидел проверяя тетрадки
Все ошибки ее подправлял он украдкой
И вдыхал легкий запах её нежных духов
Свои чувства он прятал между строчек стихов

ПРИПЕВ:

Её звали Николь
Его звали Никита
Познакомились в школе
На уроке открытом
Он учитель её
А она ученица
Из другого района
Перешла к ним учится

Но такая любовь — непростая задача
Взгляды после уроков — не больше, не дальше
Но закончилась школа, отгремел выпускной
Он тогда попросил — оставайся со мной

Я твій особистий збоченець
Твоя нездолана спокуса
Нездатний іти на злочини
Хоч часом і просто мусив
Коли зачинялись в ванній ми
Вдягати на тебе кайданки
Чи то була зґвалтування мить
Чи просто кохались до ранку…

Я твій особистий збоченець
Портрет в карколомних позах
З тобою від ночі до ночі ми
Робили вірші із прози
Писали картини ПікАссо
Ми ягідним кремом по тілу
Здавали квитки всі у касу
Хоча вже давно злетіли

Я твій особистий збоченець
Під звуки тертя пінопласту
Дивилися очі в очі ми
І дихали дуже часто
Й ставало дихання нотами
Писали тілами сонату
Стали б зірками давно та ми
Все ж вирішили засинати

Я твій особистий збоченець
І ти виставлятимеш межі
Де буде початок а де кінець
Любові чи то пожежі
Де тілом війною мурахи
Підуть переможним маршем
Де ми на коні чи невдахи
Що згадують подвиги наші…

Я твій…

Тихими кроками
Втратами спокою
В серце глибоко так
Йшла любов

І зрадами вчила
Стріляла очима
Зарадити б чимось
Скоріше бо

Я стану вже тінню
Під серця тремтіння
І сльози не змінять
Те що в душі

Першими, п, ятими
Втретє розп, ятими
Фразами я тими
Лив у вірші

Крики й емоції
В дивній пропорції
Вийшли у соціум
Пізно уже

Соплями, сльозами
Комусь погрозами
Із неба грозами
В серці пожеж

Вже не згасити
І як не проси ти
Просіє крізь сито
Всіх почуття

Любов не сховати
Любов того варта
Любов не слова…
То і є життя