Я ухожу…
Пусть грусть в моих глазах
Тебе наврёт причину этой грусти

Зла не держу…
Ты всё уже сказал
И если любишь, то меня отпустишь

Нет счёту лет…
Что прожиты в мечтах
И все тропинки в этом парке пройдены

Молчи мне в след…
Ведь всё уже не так
Мы не чужие… но чужие вроде мы

Тремтять вуста
І подих став
І ніч в очах
Давно вже так
Я не літав
Та знов почав
Торкнулась ти
Від слів «Лети»
Зійнявся в вись
І ти тремтиш
І ти летиш
Разом… Дивись…

ПРИСПІВ:

Нас накрило…
Ми на крилах…
Полетіли в небеса
Хмар прозорість
Небо й зорі
І очей твоїх краса
Нас накрило
Ми відкрили
Хто з нас Інь а хто є Янь
Ми з тобою
Поле бою
Я є твій а ти моя

Ось неба край
А ось наш рай
І вже світає
То на землі
І холод й лід
А ми ж літаєм
У ніжність хмар
В полоні чар
П, янкої ночі
В семи вітрах
Забувши страх
Кохатись хочем

ПРИСПІВ:

Нас накрило…
Ми на крилах…
Полетіли в небеса
Хмар прозорість
Небо й зорі
І очей твоїх краса
Нас накрило
Ми відкрили
Хто з нас Інь а хто є Янь
Ми з тобою
Поле бою
Я є твій а ти моя

— Моя надія у твОїх руках
— Моя в літі
— Я знов шукаю тебе у рядках
— Поміж квітів?
— Так… без спалахів фотокамер
— І софітів?
— Мабуть… не люблю штучного світла

— В літі бо щось воно принесе?
— Сонця тепло
— Так мабуть сонце це людям усе
— Все що було
І що буде без нього утратить сенс
— Так… буде зло
— Так… без тепла і планета зникла б

— А поки літо це час пропорцій
— Як? — поясни
— Менше одягу чим більше сонця
— Не хочу весни
Спеку… море… море емоцій
Купатися в них ;)
— Так досхочу… до самого ранку

— Щоб знов під сонцем робити фото?
— Так… фото ню!
— Якщо ж хто підглядати буде потай?
— Хоч все авеню…
— Тобі дійсно байдуже буде хто там?
— Байдуже??? Ну-у-у…
— Не зовсім… напів є прозорі фіранки

Утром чайник и включенный свет
То ли радио, то ли телик
На вопрос не дают нам ответ
Что мы делаем в этом теле
И на привкус зубная паста
И на запах толь кофе толь чай
Мы себя как бывает часто
В этой жизни не замечаем

ПРИПЕВ:

Нас нет
Мы на одной волне
И ни тебе не мне
Не хочется вернуться
Нас нет
Мы дождь, мы лёд, мы снег
Мы солнца луч в окне
Зовущий вас проснуться

Мимо счастье и мимо беды
Всё несутся куда то долго
Забываем мы про обеды
Ни к чему нам теперь хот-доги
И на слух нам лишь вскрики Босса
И на взгляд лишь наши долги
Разувайся… сегодня босыми
И за мной на край света беги

ПРИПЕВ:

Нас нет
Мы на одной волне
И ни тебе не мне
Не хочется вернуться
Нас нет
Мы дождь, мы лёд, мы снег
Мы солнца луч в окне
Зовущий вас проснуться

День прошёл, все забыты встречи
Пол часа и домашний уют
Но не наш это будет вечер
Только взяв в руки руку твою
Мы встряхнём покрытое пылью
Одеяло из сонных туч
И сошьём из них белые крылья
И споём с тобой на лету

ПРИПЕВ:

Нас нет
Мы на одной волне
И ни тебе не мне
Не хочется вернуться
Нас нет
Мы дождь, мы лёд, мы снег
Мы солнца луч в окне
Зовущий вас проснуться

Ну и что, что дышать без тебя мне бывает так сложно
Ну и что, что поверил я вновь, что возможно любить
Если наша любовь как полёт к небесам невозможна
Если наша любовь это грех… как тогда же нам быть

Я к губам твоим нежным навечно наверно прирос бы
Я б в глазах утонул, только раз повстречавшись взглядом
Но кто даст мне ответ на влюблённого сердца вопросы
Как с тобой рядом быть, когда порознь всегда быть надо

Ну а раз было встретится нам суждено небесами
И в сердца наши так глубоко пробирается боль
В лабиринте любви уж давно потерялись мы сами
То давай по-другому быть вместе навечно с тобой

Видно так заплела нам судьба жизни тонкие нити
Что нам вместе не быть, не любить, разве только в мечтах
Но ты знай, что теперь буду твой всегда ангел-хранитель
Я и в горе, и в радости, только споткнёшся я там

Пусть судьба на любовь наложить попыталась нам вето
И ночью и днём в своих мыслях всегда буду рядом
И слезой, и улыбкой, и даже полезным советом
Даже зонтиком в дождь стану я твоим если надо

И меня ты позвать сможешь просто смыкая ресницы
И я сразу примчусь, сразу брошу свою обитель
Прибегу наяву, прилечу если буду и сниться
Я теперь только твой, только твой я ангел-хранитель

Я спочатку не знав ні адресу твою ні імені
Тільки знав скільки кроків від мене до твого під,їзду
Мабуть знали усі що давно подобалась ти мені
Точно знали усі що твій хлопець на «бумері» їздив
Я шукав кожну мить щоб хоч трохи побути поруч
І ловив відображення кожне твоє у вітринах
Відверталися друзі… казали про мене «Хворий»
Я ж щасливий був просто дізнавшись ім, я Марина

ПРИСПІВ:

А на синьому небі збиралися хмари
Хмарно…
Я сто років здається тобою промарив
Марно…
Чи то врода твоя полонила чи чари
Гарна…
Яка ж гарна сьогодні стоїш перед мною ти

Я заснути не міг пів ночі — а потім так рано встав
Час втікав і вже скоро той «бумер» припреться на лихо
Я поставив на в,їзді в двір свого білого Ланоса
Хай бібікає сонним сусідам моїм на утіху
Ти виходиш з під,їзду свого як завжди о дев, ятій
Я крокую до тебе і руки чомусь так тремтять
А ти гарна, ти гарна немов королева на святі
Ну а хмари, а хмари по небу далеко летять

ПРИСПІВ:

Вириває із рук щойно зірвані квіти…
Вітер…
Із страхом підійти до тебе ми квити
Витер…
Всі страхи ти ж у мріях моїх оповита
Літом…
Яка ж гарна сьогодні стоїш перед мною ти

І я став на коліна і в очі зізнався в коханні
У цей час той із «бумера» пішки до двору прибіг
Я піймав його погляд і думав що мій то останній
Знов сказав що люблю я і в очі дивився тобі
Підлетів бити той що здавалось тремтіла земля вся
Я готовий до бійки та встигла розняти нас ти
Думав підЕш із ним, але як же я в тім помилявся
Так у губи цілуєш мене що втекти він встиг

ПРИСПІВ:

А на синьому небі збиралися хмари
Хмарно…
Я сто років здається тобою промарив
Марно…
Чи то врода твоя полонила чи чари
Гарна…
Яка ж гарна у губи цілуєш мене зараз ти

Пелюстків
До руки
Дотики

Ця троянда пахне тобою

Без шипів
Лиш на пів
Подиху

Запах той взяв в полон без бою

А в руках
Ти така ж
Струнка

Як троянди тієї стеблина

Цілував
Не зірвав
А плекав

Чомусь серце до тебе лине

І весь світ
На твій цвіт
Погляд звів

Бо відвести очей несила

Тільки ти
Ще цвіти
Бо повір

Ти немов би троянда красива

Тремтять вуста
І подих став
І ніч в очах
Давно вже так
Я не літав
Та знов почав
Торкнулась ти
Від слів «Лети»
Зійнявся в вись
І ти тремтиш
І ти летиш
Разом… Дивись…
Ось неба край
А ось наш рай
І вже світає
То на землі
І холод й лід
А ми ж літаєм

Знаешь, бывает когда дни не считают
Знаешь, бывает, что и во сне мечтают
Знаешь, бывает верят — надежды не тают
Если и в снах и в надеждах такие как ты
Знаешь, бывают готовы в огонь и в воду
Знаешь, бывают люди дороже чем воздух
Знаешь, бывают как миг и целые годы
Всё по другому лишь для одной мечты

Знаешь, бывает чувства описывать сложно
Знаешь, бывает черта между правдой и ложью
Знаешь, бывает от боли по телу дрожью
Лишь от того что не слышен мне голос твой
Знаешь, бывают уж очень тёмными тучи
Знаешь, бывает друг не поможет лучший
Знаешь, бывает ждёшь этот миг или случай
И падаешь вместе с желтой осенней листвой

Д есь вмивається лапками кішка
О диноко будильник тріскоче
Б о поспати лишилося трішки
Р озбудити тебе дуже хоче
О дноокий підсвистує чайник
Г омонить і заварка у чашці
О дев, ятій чекає начальник

Р аз зробила ковток і вже час стік
А іти ще тобі з півгодини
Н астрій в сумку і погляд хоробрий
К ожен шеф — він же також людина)))
У сміхнися і день буде добрим