Прикутий я кайданами
Пришитий міцно нитками
По шию замурований в каміння
Відвести погляд хоч на мить
Очима ти глибокими
Мене взяла в полон і став я тінню

Відпущений на сім вітрів
Вогонь в мені давно згорів
І дощ слізьми розмив вже попелище
Ти янгол мій і ти мій гріх
Чиї це правила в цій грі
Далеко я та хочу бути ближче

В семи морях загублений
Закохано розгублений
Пливу, тону, пливу, де ж той маяк
Твоєї в тім нема вини
То твої очі, все вони
І ті слова, що ти лише моя

Ти втекла від ідилії міста
від ліфтів, від кафе і трамваїв
просто так… просто так же буває!
просто так… без ідеї і змісту

Ти втекла від усяких «не можна»
від усіх заборон та обмежень
перетнувши кордони і межі
насолодою мить щоби кожна

Ти втекла і розправивши крила
ти віддалась в полон до природи
до краси, що не бачила зроду
і сьогодні, мов вперше відкрила

до води, що до дна вся прозора
до трави, що співа з вітром пісні
до вогню, що у вечорі пізнім
тобі тихо розкаже про зорі

ти втекла… так приємна ця втеча
підстрибнути розправивши крила
ти себе по новому відкрила
в цей чудовий весняний вечір

Ну і що з того, що сподобалась
Ну і що з того, що закоханий
Мені мрією ти завжди була
В твоїх мріях я гість непроханий
Всі надії на зустріч втрачені
Ти спішиш на високих підборах
Бо в тебе сьогодні побачення
Із далеких країн сеньйором

ПРИСПІВ:

За тобою плаче Венеція
Бачиш повні слізьми канали
Під весільний ідеш вінець а я
Як люблю тебе, якби знала
За тобою плаче Італія
І в руках твій квиток до Риму
І вже в небі літак, все далі я
Почуття всі зливаю в рими

Ну і що з того, що розмріявся
Ну і що з того, що сумний тепер
Всі емоції у кулак я взяв
Хай у теплі краї везуть тебе
Й тобі не відкрию свою любов
Хоч в душі буде грім і злива
Я тебе відпускаю далеко бо
Ти там будеш із ним щаслива

ПРИСПІВ:

За тобою плаче Венеція
Бачиш повні слізьми канали
Під весільний ідеш вінець а я
Як люблю тебе, якби знала
За тобою плаче Італія
І в руках твій квиток до Риму
І вже в небі літак, все далі я
Почуття всі зливаю в рими

Я сьогодні буду кішка
Підкрадуся тишком-нишком
Застрибну до тебе в ліжко
І на вушко помуркочу
Буду вередлива трішки
Будем грати в кішки-мишки
Про любов читати книжку
Чи писати… ти як хочеш?

Я сьогодні буду мрія
Одне правило в цій грі є
Я і сонце то що гріє
І холодний айсберг твій
Нагорода й покарання
Промінь світла я твій ранній
І в житті і на екрані
Я полон твій і твій світ

Я сьогодні буду снами
І мільйон зірок між нами
А захочеш лиш одна мить
Ось я, поруч, доторкнись
Я і пісня й твій малюнок
І удар і поцілунок
Знаєш де твій порятунок
У очах моїх… у них

За вікном уже справжня весна
Ти завжди так любила котики
За спиною ж сповзає стіна
Він розмазав по ній без дотику
Твої мрії і твОї думки
Потім зник в невідомім напрямку
Хто дав право і хто Він такий?
І чому під очима набряки…

За вікном уже справжня весна
Ви з весною тепер уже квити
Його в тебе забрала вона
Ти ж у неї забрала вітер
Що співа тобі стоголоссям
Для любов, ю у серце вражених
І колише твоє волосся
Чи твоє, чи твого відображення

Мені…
Набрид вже холод, як набрид і сніг…
Втікає крига з попід моїх ніг
Ну скільки можна мерзнути і падати

Вогні…
Короткий день, жахливо довга ніч
І тепле сонце бачу лиш вві сні
І календар не хоче з цим зарадити

На лоб…
НатЯгну шапку вітрові на зло…
І чашці чаю здамся я в полон…
Подзвонить хтось… ну кому ж вже не спиться?

Алло…
Привіт… це я Весна несу тепло…
Поглянь… я вже так близько… я за склом…
Малюю сонцем посмішки на лицях

Привіт…
Пробились перші проліски на світ…
І скрізь струмочки в'ються мов живі…
І зелень, що навколо тішить очі

А цвіт…
Черешень, як п'янить же мене він
Давно про це я мріяв вір-не-вір
Я назавжди в весні лишитись хочу

Замурлыкает музыку тихо включённый телик,
Нежных роз аромат лепестками в твоей постели
И от запаха кофе мурашки войной на теле,
Я не зря пытался всю ночь читать твои сны…

Ветерком тёплым дуну легонько в твои ресниц,
Ты не сможешь понять — иль реальность, иль это сниться,
Только свеч огоньки отражаться будут на лицах — Я с восьмым поздравлять тебя буду С днём весны.

На руках отнесу я тебя в горячую ванну,
В ней шампанское вместо воды и ты будешь пьяной
Наслаждения от, от того какой ты желанной
Для меня была, есть, и ещё долго будешь,

А потом, поменяв свой бархатный белый халатик,
Ты предстанешь пред мной в облегающем длинном платье
И я тоже во фрак облачиться успею кстати.
В бокале вино… фруктовый десерт на блюде.

Нас закрУжит весна и ночь, и, кружа в венском вальсе,
В глазах утону я, от счастья забуду слова все.
Ты пленила меня и я целиком в твоей власти,
Твой герой, слуга, повелитель я твой и раб.

И под властью вина поддамся на искушение,
Я привязан к кровати, буду твоей мишенью я,
Улетим к небесам, в бесконечном мы тел движении,
Передышку устроив девятого марта… с утра…

Тихо плакала воском свічка
Обпікаючи руки ніжно
Сумувати шкідлива звичка
Та на серці було так сніжно
А хотілось на мить хоч в літо
Там де ми ще гуляли разом
Бо не може свічка зігріти
Не зтікають із воском образи

Тихо плакала воском свічка
Їй підспівував сонний годинник
Не для сну ця видалась нічка
Сотні спогадів… ти — один з них
А хотілось на мить хоч знову
У обійми твої загорнутись
Знов почути тебе… хоч слово…
Чи хоч дихання твОє відчути

Тихо плакала воском свічка
І я з нею плакала теж
Чом любов не буває вічна
А ролука так сіті плете
А хотілось на мить зірватись
Запалити від свічки вогонь
До нестями знов закохатись
Наче сісти в останній вагон

Ти пішла
Я про тебе забув
Чи принаймні мені так здається
Story Love
Де героєм я був
Ось останнім ковтком доп,ється
Твої речі
Сховані в сейфі
Від замків я ключі пропив
Кожен вечір
І зорі і всесвіт
Мені кажуть, що був сліпим
Стер всі фото
І наші пісні
Що нагадували про любов
Тільки потай
Шукаю різні
Я нагоди зустрітись знов
І прибрав
Я усе з кімнати
Та і миті прожити не встиг
Як програв
Адже скрізь булА ти
Тут до всього торкалася ти…
Та не влучні
Мої сподівання — Тут сідала мені ти на руки
А тут гучно
Кохались у ванній
Під сусідів по трубам стукіт
З цеї чашки
Ми пили каву
З губ у губи із поцілунком
Як же тяжко
На серці стало
Я тікаю нема порятунку
В пастці наче…
Куди тікати?
І по сходах униз кочуся я
І знов бачу
В вікні яка ти
Це остання моя іллюзія…

Видих вдох
І краплинки крові
Кришталево-порожні очі
Чує Бог
У останнім слові
Що я жити без тебе не хочу

Ти писала слово «СПОКУСА»
Каблуками по підвіконню
Затаїти я подих мусив
Бо розбурхались мрії сонні

Обіймали руки сідниці
Шепотіли тихенько «ХОЧУ»
І я думав що це все сниться
Хоч ще так далеко до ночі

Заховала твоє обличчя
Вічна подружка — вірна «ТІНЬ»
Я ж до тебе підходжу ближче
Я давно вже так не хотів

Прочитати тебе як книжку
Кожну літеру, кожне слово…
Під вікном, на підлозі, в ліжку
Й прочитавши почати знову