Лежить моя країна у руїнах.
Лиш сумно блимає небесними очима.
О, калинова, рідна, солов’їна!
Тебе підтримати би дужими плечима!
На руки взяти, віднести в палати,
Посадовить на різьбленому троні!
Пошаною й любов’ю годувати!
Омити щастям твої стопи і долоні!
Та нині не спасіння – голосіння
Чомусь затіяв мій народ хрестатий:
Ш’ють чорний одяг, не святий весільний
Аби не рятувати, а ховати.
Гов, люди! Схаменіться! Озирніться:
Лежить ЖИВА країна край дороги!
Знесилена, пораненая птиця!
Та не жалю благає – допомоги!
Крізь час, крізь муку простягнімо руку!
Хай дівчина знедолена здійметься,
Умиє личко, вдягне файну сукню,
І запанує, як судилось – в нашім серці!

Всі шляхи колись ведуть додому.
Хоч у Рим іди, хоч у Нью-Йорк:
Від порогу рідного без втоми
Стелиться під ноги рушничок.
Крильми за душею — колискова,
Біла хата, батьківський поріг.
Кажеш, то попсово, не хітово?
Але це — наш вірний оберіг.
Хоч ми сендаєм до френдів СМСки,
По і-мейлу шлем «прікольний фан»,
А як в Неті хтось дістане «нє па деццкі»,
Ми його питаєм: «Хочеш бан?».
Вся та мішура лиш на хвилину,
Спалах моди зникне, обпече.
Кожен схоче у тяжку годину
Матері схилитись на плече.
Всі шляхи завжди ведуть додому.
І якщо нам з вами пощастить,
Рідна мова, журна, незнайома
Стріне нас на ганку. І простить.

Розпочну розповідь я вам
Про землю рідну, де бував й ти сам
Про барвистий край
Віршовані рими серце віддай
Як казали народні метці
Грай музико грай

Широкий лістостеп
Рідна земля ставить свій аспект
Їй нетреба чийсь респект
Тут шанують серце, а не діалект
Бо народ писав вірші не на один момент

Туберкольоз і Снід
Прокладають кривавий слід
Чотири мільйони зникло за декілька літ
У дітей мрія знайти чорнобільський моноліт
С кожним днем скорочуемо свій вік
Алкоголіки вже з 15
Наркомани й ті з 13
Деградація нашої нації
У СМІ кажуть Вкладайте депозити й скуповуйте акції
З усіх боків чутні провокації

Псевдо патріоти
Для нас створюють турботи
Сварки народних обранців викликают блювоту
Но з тим й дарять усмішку, спільноті

Були під владою Польщі та Росіі
Але історію забули й що бачимо нині
Соромити друг друга словьяни повинні
А раніше жили навіть в одній країні
Сусіди а ведемо себе наче тварини
Газ крадіть якісь ліві мужчини
А помирають з-за цього люди невинні
Але я пишаюся що громадянин України
…