Мене не існує. Я — крапка.
Повіриш?
Хтось небо ґвалтує. За фарби.
Лікуєш…
Дощо́ві гранати. Бомбують.
Пустелю.
Хтось стрибне у прірву. Пірнає
У небо.
Узяти б в долоні. Крізь пальці.
Піщано.
Малюнки і кульки. Скінчились.
Провалом.

Терпіння.
Німі хвилини,
Німі години,
Тижні, місяці…
І втома, важка втома.
Не дістатися руки…

Розлука.
Не та усмішка,
Не та родимка на чолі.
Не та вона, і ти, і ми,
Не ті слова, не ті листи…
Зітерти б літери зі снів.

Опісля.
Час. Невірний час.
Пусті секунди, що згасають.
Небес блакить, що є без нас.
До нього — звичка, що тікає.
Надія… Зтерти! Нас… Немає.

А може?
Спокій. Легкість. Вітер.
До купи. Скалками надій.
Створити пліт. Трохи зусиль.
І може, здійснення тих мрій…
На що лишиться цих вітрил?

На що лишиться… наших сил?..

Холоне в грудях.
Тінь вкрива
Те тепле, ніжне вчора.

Непевність в кроках.
Десь стиха
Забилось чиєсь горе.

Світ спить-не спить,
І час-свіча
Згасає на долоні.
Гори-світи,
Не загасай
В запеклому полоні.

Іскринка в серці
Роздува
Нову-стару надію.

Сльозинки неба
Омива
Листи… і наші мрії.

Світ спить — не спить,
І час-свіча
Згасає у долоні.
Пульси-думки
Розбудять сни,
Що бачитимуть волю.

́́́́Старенькі двері
Розчиня
Світи зі сміхом сонця.

Їх ти зачинеш:
«Там нема
Для мене зараз місця»

Світ спить — не спи…
А час-свіча
Погасла у долоні.
Гори… світи…
Прошу, не йди,
Не віддавайся болю.

Художниця, її ім*я нікто не знає,
Малює світ ілюзій уві сні.
Вона із полотном немовби грає…
Легкі мазки, пастельні кольори,
Що іноді яскравими ставали
Тепло і сміх несучи до душі,
Картину темрява не зачіпала
І оминали всі сильні дощі.
Вона неначе інший світ створила
На наш не схожий — світ казкових мрій.
І не ховала — іншим дарувала,
Але він жив лише у ній.
Та хтось пройшов… залишив пляму…
Чорнильну пляму в полотні,
Перевернувши всю уяву…
Вже не казковий світ в душі…

Згасло сонце,
Штурмує вітер…
Палає серце — Ти сльози витри…
Самотня осінь…
І тихі мрії…
На серці повінь — Вже змоклі вії…
Злітає листя
Й пірна у море…
Ту саму річку,
Що зверне гори.
Додолу гнуться
Сумні дерева…
Тенета рвуться,
Що в*яжуть нерви…
Душа тріпоче,
Як мертве листя…
Хтось поволоче
Й скінчиться пісня…
Життєва пісня…
Далека пісня…
Та сама осінь…
Але вже вічна…

Знов марила твоїм теплом,
І вранці пошепки прохала,
Щоб сніг розтанув за вікном
Й сльозинка квітку зберігала…

Знов гралася у снах-казках
Із щастя-змієм, що літає.
Він десь губився у хмарках,
А я невпинна… я шукала.

Знов шифрувалася в світах,
Хоч краєм стриманно блукала…
А чи помітили в очах
Хмаринкою я пролітала?..

Зірки…
Заточують в полон.
Думки…
Палаючий вогонь.

Нестерпна ніч,
Невірний сон.
Двоє об біч
Ідуть мостом.

Той міст — не міст,
Той міст — зв'язок,
А може й ні…
І знову сон…

Зв'язок
Двох різних берегів.
Зв'язок
Невизнаних світів.

Вони пройдуть
Здолавши страх
І не вернуть
Те щастя в крах.

І міст — не міст,
І міст — зв'язок…
Двоє — один…
Ціле із двох…

Загорнувшись у туман,
Стаю лише пустою тінню.
І так блукатиму одна,
Забувши десь свою стежину…

Поміж дерев, поміж тіней,
Поміж спустошених очей,
Услід загублених думок,
Шукаю світла острівок…

Що збудить у мені дитину,
Огорне мріями й теплом…
Очам поверне того ж блиску,
Що віднедавна охолов…

Адже знайду, я все ж шукаю,
Дістану сили й подолаю
Страхів набриливе виття
Й того, хто гасить почуття…

І лиш тоді душевна свічка
Осяє шлях на острівок.
Поверне знову спокій нічка,
Й не лишить у душі голок…

Не жени ніжну музу від мене,
Не злякай своїм криком її,
Мої вірші ще зовсім зелені,
Тільки-тільки торкнулись землі.
Хай побуде хоча б і ще трішки,
Лиш єдину, коротку мить,
А як тільки зіпнеться на ніжки,
Хай окрилювати інших біжить.

Іронія химерної надії…
Політ таємної сльози…
І час, з'їдаючи хвилини,
Із кимось знову розлучив…

Ті янголята ще не знають,
Що не повернусь я до них.
У снах-дивах своїх блукають,
Насопуючи дивних слів…

Малі долоні вже прозорі
І тануть посмішки очей…
Та ще хапаюсь за примари,
В думках карбую їх лице…

І доторкнутися боюся-
А раптом зникнуть геть зі сну?
І попрощатись не знайдуться
Слова, що їм я відпущу…

Злітаю геть… не повернуся,
Та не з своєї волі це…
За вас тихенько помолюся…
Пробачте, милі… і це все.