Надворі знову темно.
Там зима.
І котрий рік, так дивно, —
Ти сама.
Без сенсу всі розмови
Й біг хвилин.
Так дивно що я знову
Сам-один.
Між нами кілометри
У словах.
Куди ти ділась? Де ти?
Ти у снах.

Дівчина із снів
З запахом весни
І теплих почуттів.
Дівчина з поем
Із посмішкою сонця
Й голосом сирен.

Надворі знову світло.
Там йде сніг.
Комусь це все набридло.
Та не мені.
Сніжинки всі розтануть
Наче дні
Які нас добивають
В тишині.
В холодних стінах вихід
Не знайти.
За кожним поворотом
Знову ти.

Дівчина із снів
З волоссям наче шовк
І запахів морів.
Дівчина з життя
З очима як смарагди
Своя і нічия.

Надворі знову свято.
Новий рік.
Так важко вже тримати
Серця крик.
Куранти вже чекають.
Знак небес.
А мені не вистачає
Тут тебе.

Дівчина із снів,
Я так тебе чекав
Так хотів…
Дівчина із мрій.
Без тебе — просто смерть,
З тобою я живий.

Скажи, будь-ласка, ти мені
Чи ти прийдеш до мене в сні?
Чи будеш там? Чи може ні?
Я знаю — все це в голові
Моїй, закоханій без тями.
Захочу я — ти будеш там,
Захочу — будеш ще деінде,
А я сидітиму там сам.

Скажи мені, скажи, будь-ласка,
Чи вийдеш ти із моїх снів?
Бо сни з тобою — наче казка,
Та я б реальності хотів.
Чи будеш ти мене чекати
Після роботи допізна?
Чи залишилось сподіватись
На твою посмішку лиш в снах?

Будь-ласка, ти мені скажи
Чи маєш почуття до мене?
Чи зможеш ти без мене жить?
Чи різала б без мене вени?
Стільки питаннь до тебе є,
Але з тобою не зв'язатись.
Ти Сонце радісне й ясне
Моє, я маю сподіватись…

Біла постільна білизна
На великому білому ліжку.
Якісь нейтральні картини
На стінах додають затишку.

На білім паласі плямами
Яскравий літній одяг.
Ранкову тишу тривожить
Шум моря, що поряд.

Біла чашка чорної кави
Парує на білім столі.
Відчуєш мій погляд (я знаю),
Від нього прокинешся ти.

Я на балконі, з кавою,
Не відвожу від ліжка погляд.
На якому під білою ковдрою,
Ти — абсолютно гола.

Сонце зазирає в кімнату
Із-за білої-білої штори.
Від мене сни відганяє
Запах ранкового моря…

Банальна фраза: «Давай залишимось друзями».
Тобі не потрібні такі як я лузери,
Тобі не потрібні ніякі відносини,
Мої почуття тепер до крові зношені.
Мої коди не діють — ти в собі закрилася,
Я б боровся за тебе, та виходять сили.

Ще учора вночі ми цілувались з тобою
А тепер ці вуста словами ріжуть до болю.
Більше я не відчую твоїх рук тепла
Ти для мене святою, майже, була.
А сьогодні твій німб не здається святим,
А для злості й ненависті сотня причин.

Не побачиш ти сліз, я мовчки піду
І колись, може, кращу за тебе знайду.
На сьогоднішній вечір я міг бути весь твій,
Та тепер я збираю лиш уламки від мрій.
Знову двері відкриті в клуб розбитих сердець.
Знов і знов ті ж слова і банальний кінець.

Ти укотре боїшся підкінець обпектись,
Але ж ти все одно обпечешся колись!
А для мене «колись» сьогодні настало —
За один, всього, вечір мрії не стало.
Я сьогодні для тебе відіграв свою роль,
На сьогодні в фіналі лише алкоголь…

Підвіконня заляпали сльози. Я знову безсила.
І мовчить телефон. Я сьогодні тебе не почую.
Ніч заклякла і склала у відчаї крила…
Просто дай мені руку. Її я крізь простір відчую.

Ти прийди хоч у сон, хоч на мить доторкнися до мене,
Залишивши на ранок самотню й нестямно щасливу…
Тільки серце, мов грім, калатає нестримно-шалено
І на кутиках уст твоє їм’я горить несміливо…

Пробіжи, наче струм, по моєму безсилому тілу,
Заблукай в небутті безнадійно заплутаних вій…
Не питай, не проси… Я сама так давно вже хотіла…
І жила у полоні святих і наївних надій.

Боже, я ж і клітини твоєї у біса не варта!
Я і миті з тобою не смію просити у неба…
Я хворію тобою. І байдуже що буде завтра.
Просто дай мені руку. І більше нічого не треба…

Звуки гітари і вітер,
Симфонія моєї душі.
Хочу щоб ти зник тепер,
Набридло писати вірші

Звуки барабанів й дощі,
Ритм мого серця, однак.
Взяли у мене ключі,
І кажуть, що це певно знак.

Звуки скрипки і грім,
Ніжність і груба сила.
І я б розказала всім,
Якби правда була мила.

І все це з’єдналось в одне,
В оркестр моєї душі.
І диригент у ньому – весна,
А мрія – найкращі ключі.

Німію…
Вона знову поряд і…
Ну як їй сказати правду
Про те, що у серці коїться

Не вмію…
Лиш мовою поглядів…
Це розум дає пораду
А серце не заспокоїться

Читає…
Вона по моїм очам
Те, що сказати не в силах
А очі ж брехати не можуть

Чи так є?
Чи справді любов — печаль
Яка ж бо вона красива
І так на Джаконду схожа…

До бою…
До біса усі страхи
Підхожу і кАжу — «Привіт!
Я давно вже про тебе мрію»

З тобою…
Під силу усі шляхи
Ти сонце моє, ти мій світ
Любов моя, віра й надія

Тремтіння
Третя секунда тиші
Тону у очей безодні
Чекаю квиток свій до раю

Сплетіння
Руки сплелися лише
Очі сказали що згодні
Ти тАкож мене обираєш

За вікном все в полоні ночі
І пітьма наче очі виколює
А я йду кілометрами колії
Бо до тебе я дуже хочу

У кишенях гуляє вітер
Та в душі є скарби нескінченні
Не розлучені, ми ж наречені
Сніг фатою, а зорі квіти

Наша зала весільна — простір
І зима йде до нас стежинками
Вона й Вітер з дітьми сніжинками
Будуть самі бажані гості

І піде хуртовина в танці
І земля за нас порадіє вся…
Ой пробач, я мабуть розмріявся
Ми закохані, ми коханці…

Одна дорога вперед
І по ній ідемо ми.
І ця дорога веде
В майбутнє без мрій.
Одна дорога яка
Забирає нас звідусіль,
Одна дорога що нам
Додає лиш горе й біль.
І ми все йдемо по ній
Усе життя без надії,
Одна дорога що в нас
Забирає наші мрії.

Та куди втікають мрії
Від нас?
У краї де всі радіють
Без нас.
У краї де ми не зможем
Їх знайти.
Вони не люблять цю дорогу
По якій ми будем йти...

Це ми залишили їх
Без належної уваги.
Щоб бути мрійником тепер
Потрібна відвага.
У краї веселок й грому,
В краї вічної весни,
У краї чужого дому
Утекли від нас вони.
Вони втекли дуже швидко,
Наче ядра із гармат,
І, на жаль, не повернути
Їх назад.

Та куди втікають мрії
Від нас?
У краї де всі радіють
Без нас.
У краї де ми не зможем
Їх знайти.
Вони не люблять цю дорогу
По якій ми будем йти...

Одна дорога вперед
І по ній ідемо ми.
Ми крокуємо по ній.
Ми крокуєм без надій.
Ми крокуємо без мрій.
Від зими до зими.

Та куди втікають мрії
Від нас?
У краї де всі радіють
Без нас.
У краї де ми не зможем
Їх знайти.
Вони не люблять цю дорогу
По якій ми будем йти...

Помри зі мною один раз,
Я так не хочу вмерти сам.
Усе життя це не для нас,
Давай зустрінемось вже там,
Де немає темно-сірих днів,
Де немає горя та біди,
Де більш немає страшних снів.
Я точно знаю як туди дійти!

Ти так хотіла новий світ,
Для тебе я його знайшов,
Там проживем ми сотні літ
У світі мрій, надій й думок.

Давай ввійдем у забуття.
Підем у край чужих життів.
Там нас чекає нове життя,
Там нас чекають тисячі світів.
Закриєм очі назавжди
Для того щоб побачить рай.
Якщо ти хочеш туди піти -
Тоді за руку мене тримай.

Ти так хотіла новий світ,
Для тебе я його знайшов,
Там проживем ми сотні літ
У світі мрій, надій й думок.

Це новий світ для нас з тобою.
Цей новий світ лише для нас.
Його ти зможеш торкнутися рукою,
Помри зі мною ще один лиш раз.
Я покажу що я був правий,
Як приведу тебе сюди.
Як ми впадем в тутешні трави.
Один я знаю як сюди прийти!