Что вдохновит тебя зимой, которую ты так не любишь?
Где детвора кидает снег, и где мороз пойдёт в разгулку…
Деревья лысы и на них висят сосульки, в твоей душе серо,
и также пусто.
Ты глянешь в даль… стекло замёрзло.
Твоя душа вскипит от злости
Поднимется метель, всё занесёт надолго.
Людей не видно.Лишь мелкие снежинки, их там много…
Но что тебе от них? Они расстают
До завтра выпадет их больше, чем вчера.
Твоя душа всё больше замерзает, она не чувствует ни капельки тепла…

Что вдохновит тебя зимой, которую ты так не любишь?..
Замерзла муза на три месяца твоя,
А ты сидишь и вмотришь всё в окошко.
Там снег и он окутывал тебя…

Муза, ночами не спящая,
С луною ведет разговоры.
И чудеса творящая-
Стихи, как мечты наговоры.

В стихах танцуют вальсы
Снежинки в пушистых снегах,
Латиночки пляшут сальсу,
Рыбаки на морских берегах.

Ветер музе поет песни вечные,
Она ложит на ветер слова.
Медведицы, пути млечные
И душа во вселенных жива…

Цветы лету в волосы вплЕтены,
Весна родниками напоена,
И муза мечтами светлыми
До краев навсегда заполнена…

Джонові Кітсу присвячується

Поет не той, хто пише маячню у стовпчик,
А лише той, хто світові красу несе.
Я першим з радістю поцілив би ногою в кобчик,
Других ціную та обожнюю понад усе.
Коли Поет вступає в час вечірній
До зачарованих світів Аеди-музи,
Спадає вся лузга з речей, і, вільний,
Він споглядає все-як-воно-є, і, друзі,
Купається у пінних водах Гіппокрени…
Над сірою буденністю залізних міст
Він іноді летить на крилах чарівних
Геть, у безмежність, геть із ойкумени,
Поспілкуватись з Небом, вкласти в речі зміст,
Невидимий для вух сліпих та для очей німих.

Я якось літерами грав в більярд
І заганяв в рядки як в шар у лузу
Їх ручкой-києм Та вони ніяк
Не слухалися, їм потрібна муза

Писав рядки мов грав у преферанс
Та б,є пікова дама мого туза
Зробить забула доля реверанс
Програв. Нема віршів без музи

Розтавив літери по шаховому полі
Потрапив в пат, мій зав, язавася вузел
І неважливо вже який фігури колір
Коли не знаю де ти моя муза…

Меня намедни сглазила подруга:
Сказала как-то много, мол, пишу.
И вот теперь по замкнутому кругу
Карандашом бумагу извожу.
Мелькают в жутком беспорядке мысли.
Кривыми строчками исписаны листы.
А смысл где? Никто не видел смысла?!
Ау! Эй, строчки! Почему пусты?!
Кружатся лишь отрывки и начала.
Какой-то порт и люди-корабли.
Эх, Муза… Почему так подкачала?
По правде признавайся, не юли!
Что говоришь? Ах, сглазила подруга?
Всегда найдется тот, кто виноват!
И вновь отрывки про бинты и вьюгу.
Но не сложить их, не зарифмовать.

Не жени ніжну музу від мене,
Не злякай своїм криком її,
Мої вірші ще зовсім зелені,
Тільки-тільки торкнулись землі.
Хай побуде хоча б і ще трішки,
Лиш єдину, коротку мить,
А як тільки зіпнеться на ніжки,
Хай окрилювати інших біжить.

Какая обуза — Капризная муза!
Трещит без умолку,
Да нет что-то толку…

Моя муза втомилась і спить крепким сном
А мені що без неї робити?
Я без неї ніяк, навіть чай з молоком
Я без неї не хочу і пити…
Як тебе розбудить, що тобі піднести
Може хочеш мого шоколаду?
Я тобі все віддам лиш змогла б ти мені
Помогти пережити цю втрату.
Хочеш, я подарую тобі
цю терпку та солодку каву
Я без тебе ніяк, краще встань та іди
І ми разом закінчимо справу.
Ми з тобою напишем ще сотні рядків
І ще сотні по дорозі розгубим
Та присниться мені пару дивних снів
А в словах цих колись заблудим
Моя муза, ти чуєш? Прошу я устань
Досить спать, в нас ще море роботи
Бо без тебе не можу творить я страждань
І якраз настрій добрий в природи…

Дорогие друзья!!! В преддверии Нового Года, на нашем сайте появился виртуальный собеседник… точнее собеседница — Муза.

Я надеюсь, что Музочка поможет вам скоротать время, разобраться в работе сайта или просто поднимет вам настроение.

Она еще не слишком много знает, но чем больше вы будете с ней разговаривать, тем быстрее она обучится всем жизненным премудростям!!!

С Наступающим Новым Годом!!!

Читать дальше →