Мої думки — складаються в рядки,
Настрій — виливається у ноти.
Все, що сказать не міг, не вмів, хотів…
Піснями виривається назовні.

Музика душі, музика серця —
У кожному з нас для неї місце знайдеться.
Музика душі, музика серця —
Моїми піснями на волю проб'ється.

І вже багато списано листків,
Й багато прозвучало вже акордів,
Та те, що величаю я «Пісні»
Вміщається в маленькому блокноті.

Давай зробимо це в такт музиці.
Ритмічно як маятник.
Зітхай між клацанням
секундної стрілки.

Давай зробимо це під метроном.
Щоб не збитись з ритму.
Сильна доля, слаба доля.
Туди-сюди. Розмір — дві чверті.

Давай зробимо це ще раз.

26.01.2009

Нотний зошит не заповнений словами.
Я не перекладач віршів у музику.
А жаль…
Створювала б власні музичні твори.
Текст написав би хтось інший…

Відколи я побачив весь цей світ
Я зрозумів — він повен горя й бід.
Я зрозумів що щастя — це лиш сон.
А життя лічить дні як метроном.

І кожен крок веде нас в нікуди.
І кожен хоче з життя свого втекти.
І кожен хоче піти в країну мрій,
Де їх ніколи не дістане біль.

Усе життя — лиш біль.
Усе життя як сіль
На наші рани.
Усе життя — лиш біль,
Який скінчиться пізно
Або рано.

Мене ж рятує музика моя,
Яка звучить неначе полум'я.
Яка прекрасна наче снігопад.
Яка відносить мене в прекрасний сад.

І кожна нота вбиває біль мою,
Кожен акорд змива депресію.
Це музика всього мого буття.
Це рок — мелодія життя.

Моє життя — лиш рок.
Моє життя — це морок
Сірих днів.
Моє життя — лиш рок.
Моє життя — не те
Що я хотів.

У кожній пісні я впізнаю себе
І кожна пісня в нірвану заведе.
І кожен текст — повстання теорема.
І в кожнім слові боротьба проти системи.

Фрази протесту що рвуться на волю,
І що ламають всі обмеження поволі.
Це музика всього мого народу.
Це панк — мелодія свободи.

Моє життя — лиш панк.
Навколо мене світ
Неначе клітка.
Моє життя — лиш панк.
Ну а суспільство —
Це лиш сітка.

Коли життя стає нудним і млявим,
І кожен день здається нецікавим.
Коли усе до болі набридає.
Тоді метал у себе я включаю.

І кожен риф несе до мене драйв.
А кожне соло — задоволення і кайф.
Частина техніки та імпровізацій.
Це все метал — мелодія емоцій.

Моє життя — метал.
Моє життя так хоче
Мене вбити.
Моє життя — метал.
Лиш музика це може
Зупинити.

Так дивно: акорди – а з них чарівні

Вибагливі, дивні звуки.

Беру я гітару і чути мені

Лиш біль у пальцях і муки.

Торкаюсь до струн – відчуваю тепло,

Пронизує моє тіло ,

Тоді розумію – ось це вже воно

Щось ніби всередині тліло.

А тепер загорілось і полились

Прекрасні,  незвичні ноти

 А потім відразу усе злилось

І ти відчуваєш хто ти.

Під акомпонемент падаючих краплинок
Чому ти ллєшся з неба так чуттєво,
Ласкаво-світла музико дощу.
Чи літо чи весна вже не суттєво…
Цю музику я в серденько пущу.

Нехай омиє почуття вона,
Хай подарує посмішку привітну.
Хоч музика ця трішечки сумна,
Я щастям щирим все одно розквітну.

Добром наповнить цей мотив весни,
Окрилять ніжністю листочки клену.
Цнотливо так і пристрасно вони
Кохають свою казку нездійсненну.

А я буденність в мрію замалюю
І радість теплу глибоко вдихну,
Грудьми своїми дотик твій відчую
Й тебе до себе ніжно пригорну.

Лиш дощ невпинно буде дарувати
Ці сльози щастя музики любові.
Слово «прости» не дасть весні вмирати-
Велика сила схована в цім слові.

Буду кохатись із тобою аж до ранку
Під лагідную музику дощу…
А як проблиснуть промені світанку,
Цю музику на волю відпущу.