Смерть сірого дня
Міст. Від металу пронизливий холод,
Хлюпіт річки живої по вдихах,
Запорошений захід, розхристаний кволий.
Тільки вітер.
І тихо…

Ні машин, ні ріки, ні мовчання –
Все померкло, стуманилось, змилось.
Всі обмани, сліди від чекання
Вмить об воду сльозою розбились.

І розкутався холод, і вбила тривогу
Та розпечена щастям краплина
Я стіною зведусь над життєву дорогу,
Щоби кожна світилась хвилина…

…лиш сміхом.
І тихо…
Очі кольору трав відвернуть усі лиха
Я ж бо знав, що порвемо ми відстань
На клоччя. Й приїхав.

Ти вже й захід обняла своїми руками
І не висохне слід від сльози – не загине,
Та хлюпоче надія беззвучно під нами,
І розлука її
не зупинить.

Я горну все до себе твою незбагненність
І від сліз твого щастя вологі вже плечі,
Не лишу ні на мить і внесу в нескінченність,
Очі кольору трав
і усмішку малечі.

Зірки…
Заточують в полон.
Думки…
Палаючий вогонь.

Нестерпна ніч,
Невірний сон.
Двоє об біч
Ідуть мостом.

Той міст — не міст,
Той міст — зв'язок,
А може й ні…
І знову сон…

Зв'язок
Двох різних берегів.
Зв'язок
Невизнаних світів.

Вони пройдуть
Здолавши страх
І не вернуть
Те щастя в крах.

І міст — не міст,
І міст — зв'язок…
Двоє — один…
Ціле із двох…

Вона сиділа втомлена в кав*ярні
І поміхалась подумки, як раптом
Почався неймовірно сильний дощ.
Вона схопила свою парасолю
Й побігла боса по гарячим камням
Широкої, брущатної дороги.
Те почуття краплин, асфальту й літа
Їй нагадало втрачене дитинство.
Не пам*ятаючи свого вже зараз віку,
Вона побігла вдаль, на зустріч небу.
Вона все бігла й не могла спинитись.
Їй так хотілось високо злетіти,
Щоб бачити лиш хмари, пташок, зорі.
І раптом їй здалось, що то безодня,
Якій так легко хочеться скоритись.
Почувши ті думки вона спинилась
Посеред давнього покинутого мосту.
Вона вдивлялась в даль з того помосту,
Шукаючи у водній гладі вічність.
І сльози неба крапали навколо,
Стікаючи з чудної парасолі на хвилі річки.
А вона стояла і мріяла про пташчине життя.
Як бУло б добре полетіти небом,
Забувши про буденні співчуття.
Та за хвилину і вона злетіла
На парасолі з мосту в мокре небо
Ту насолоду і тремтіння її тіла
Помітило лише промокле небо.