багато яскравих фарб, чимало олівців на деревьяних поличках, і коли в тебе хтось закоханий, поруч з олівцями на тих деревьяних поличках ще й чимало філіжанок.там не чорний чи зелений чай, що пахне квіткою, на тих філіжанках вже давно нема плям від кави и в стінки не вівся цукор, що ніяк його потім не відчепиш один від одного, хоч дряпай кігтями пів життя.так от.у тих філіжанках, на тих полицях, може й що ніколи не були деревьяними, але завжди мріялими такими стати, хоча різні там терміти й саме люблять.не пластик, чи там гіпсокартон, чи цеглу, чи бетон.а різне гілля, що саме по собі й зроблено з дерева, але в нас їх і нема тих термітів, чи може й є, там де багато солодких дерев, в яких цукру більше віілося чим в стінки філіжанок.а може терміти й не люблять солодке, і для них дерева з присмаком карі, чи кукурудзи, чи може сиру… так от.на от тих полицях, у яких смаки різні, і які там полюбляють терміти, що люблять може одні сир, а інші шоколад, точніше дерева з присмаком чи сиру чи карі, чи морозива.от саме на тих полицях й зберігаються філіжанки в яких в свою чергу зберігаются шматки душі, тої людини що в тебе закоханаа вона вже точно з присмаком…