Я не Пігмаліон, а ти не Галатея,
Віддаль між нами- кілька століть…
Я не знаю хто я, навіщо,і де я,
Що принесе мені наступна мить!?
Я ніколи не був Творцем,
Ти не була моїм творінням…
Ти не була моїм Вогнем,
Моїм натхненням і горінням!
Ми ніколи не ділили з тобою мовчання,
Не розділяли тишу на нас двох…
Натомість ти вберегла мене від страждання,
Ми тільки друзі: так вирішив Бог!
Я ніколи не був справжнім Творцем,
Я-полонений звуків, образів і рим!
Не був художником, не був Митцем,
З диму прийшовши, я знову повернусь у дим.
22 липня 2011

якби я був Пігмаліоном
я б виліпив тебе:
очиці зеленню манять,
вуста п'янкі медів,
якби я мав такий талант
я б виліпив тебе
ланіти жаром палахтять
і вигин тонких брів…

і руки білі, і плече
ледь-ледь та вигляда,
і голос пісню лиш рече,
і вітер стан гойда.

так-так, я голос твій із глиб
лиш дотик — висік в раз
і хто б, і що б не говорив,
але зумів це б я.
адже що день пройде і от
лише в очах стоїть,
твій образ, милий образ твій
лиш він мені горить.

але складу свій інструмент,
відійду, подивлюсь,
на твій чудовий постамент,
на те як все вдалось.

та ти жива, не глиба ти
і молот я візьму,
ударю мармур і, мару
холодну розжену…