
Живу в пустелі, де реальність рівносильна воді
Тримаю ручку
Вона не віддаляється
Теоретично
Я можу так само тримати тебе
Але ти не ручка
Відпускаю слово вдячності
На поталу чиємусь слуху
Аналогічно
Можу відпустити тебе
Та після відпускання слова
За серце не хапаюсь
Чекаю ранку
Але знову хапаюсь за серце
Бо тебе сонечко чекати
Сил немає
Уже кілька центнерів годин
Попрохаю літа
Щоб відправило пусті мрії на відпочинок
Хочеться реальності
Подаруйте мені дотик