Живу в пустелі, де реальність рівносильна воді
Тримаю ручку
Вона не віддаляється
Теоретично
Я можу так само тримати тебе
Але ти не ручка

Відпускаю слово вдячності
На поталу чиємусь слуху
Аналогічно
Можу відпустити тебе
Та після відпускання слова
За серце не хапаюсь

Чекаю ранку
Але знову хапаюсь за серце
Бо тебе сонечко чекати
Сил немає
Уже кілька центнерів годин

Попрохаю літа
Щоб відправило пусті мрії на відпочинок
Хочеться реальності
Подаруйте мені дотик

Прокинусь завтра вранці,
подивлюсь у вікно.
А там танцюють танці
реальність і кіно.

Хотілось би у небо, —
немає з ким летіть.
І вічністю без тебе —
одна єдина мить.

Болить, але воно пройде.
Вже скоро я засяю.
Не буть без тебе Раю
ніколи і ніде.

У дні, що прийде завтра —
іще один щабель.
Вночі розпалим ватру
в підніжжі змерзлих скель.

Зігріємося трошки,
пограємось вогнем.
Наповнимо легені
новим прекрасним днем.