За цілковиту правду не погладять по голівці
Й не скажуть: «молодчина, знаєш що сказать»
Поставлять в мій щоденник правди двійки
І будуть вслід прекрасно ручкою махать

А я не обернуся ні на мить до тих брехливих
Щоби побачить егоїзм у їх очах
А їх усмішки на вустах зрадливих
Буду ігнорувать і нести правду у словах

І хай пройду я лише пару скромних кроків
Допоки нанесуть мені удар ножем
Та їх запам’ятають на багато років
А тих хто це таки зробив, забудуть вже.

Це буде смерть правдивого життя
І смерть всіх принципів духовних і моральних
Лиш не давайте їм нізаЩо ви ножа
Бо днів ви не застанете тоді реальних.

Дуритимуть тоді усіх людей навколо
Й казатимуть, що в нас усе гаразд
Та тільки вічно буде жити правди слово
А той брехливий вже не встигне скинути баласт.