Поиск по тегу
// Уривки //
Уривки снів лякають очі.
Я прокидаюсь. Не болить.
Уривки днів тривожать ночі,
коли мій мозок ще не спить.
Мій перший погляд, пробудившись,
летить в вікно, у забуття.
І сон іде, не попрощавшись,
і тане в часі, мов життя.
Буває, сон мене обходить.
Я тоді сплю, як немовля.
Він, мабуть, ще когось знаходить.
І поки крутиться Земля,
ходитиме до нас у гості,
а потім, коли прийде час,
він увійде у наші кості
і таким чином спинить нас.
Тому й жену його щоранку
подалі, геть, у далечінь.
Та все ж лишає в мозку ранку —
свою примарну дивну тінь.
Я прокидаюсь. Не болить.
Уривки днів тривожать ночі,
коли мій мозок ще не спить.
Мій перший погляд, пробудившись,
летить в вікно, у забуття.
І сон іде, не попрощавшись,
і тане в часі, мов життя.
Буває, сон мене обходить.
Я тоді сплю, як немовля.
Він, мабуть, ще когось знаходить.
І поки крутиться Земля,
ходитиме до нас у гості,
а потім, коли прийде час,
він увійде у наші кості
і таким чином спинить нас.
Тому й жену його щоранку
подалі, геть, у далечінь.
Та все ж лишає в мозку ранку —
свою примарну дивну тінь.
// Зливи //
Вона несе мене у спокій
і розчиняє в золоті своїм.
Спокій контрольовано глибокий.
Зранку не тривожать солов'ї.
В того, хто в захмар'ї заблукав,
небом розтеклася туш.
Кров чужа на моїх кулаках.
Жду тебе, холодний гострий душ.
На її багрянім небосхилі
смертнобіло повстають сніги.
Їх не всіх торік скосили
й поскладали в крижані стоги.
Тонуть жовті вулиці у листі.
В небо голі просяться гілки.
Мої помисли сьогодні чисті,
та за ребра підійняли на гаки.
Сиві дні, куди ж мене несете?
Мої руки прагнуть сильних злив.
Злив не злих, злив мудрих. Я у себе
плив би я струмками, в себе плив.
Венами і жилами на зливі
я мандрую в пошуках себе.
Забагато тих річок фальшивих,
але мій човнар і проти течії гребе.
// Пару слів про справедливість //
Колись відома пані з косою несла у маси девіз «Справедливість є! За неї варто боротись!»… Ні-ні, я не про смерть, я про Юлію Володимирівну Тимошенко, яка нині обживається в нових апартаментах.
Але мова піде не про Юлію Володимирівну, а про справедливість.
Наша північна сусідка — Беларусь — нині в скрутному становищі. І хай що там говорять, я належу до прихильників і симпатиків Лукашенка. Його нині називають дуже по-різному. І «останній диктатор Європи» і просто «сука» — в кого на що інтелекту вистачає. Проклинають, хоча мали б допомагати йому, якщо люблять свою Беларусь. Бацька не безгрішний, але безгрішних і немає.
До речі, я нарочито пишу не Білорусія, а саме Беларусь — так як має звучати. Мені, наприклад, дуже не подобається, коли Україну величають Юкрейн. Не годиться так. Але вернімось до теми.
Білорусів штовхають на революцію. На революцію, яка приведе країну до того, до чого привела нас і інші країни, в яких пройшли ці кольорові «революції». ЗМІ піднімають страшні завивання про тиранію Лукашенка, який розганяє натовп за допомогою ОМОНу і так далі. Хто звинувачує? Англосакси, звичайно ж. Вони як і завжди — впереди планеты вся. Але після подій у Лондоні у мене виникають питання до тих, хто піддався на ці соплі про «нещасних побитих», тих, котрі, можливо, були б і не проти втікти з Батьківщини туди, де все ліберально, прогресивно і справедливо. Де ж ви бачите справедливість? Британська влада вчинила абсолютно адекватно — так як має чинити і кожна влада у таких ситуаціях: захищати порядок, не випускати ситуацію з-під контролю.
Коли Лукашенко після спроб заворушень сказав, що може вдатись до таких кроків, як блокування соціальних мереж, це одразу ж сприйняли вштики. Одні через ворожий настрій, інші — через тупість. Звичайно ж, і західна преса цього не оминула, це дало їй можливість в черговий раз зробити з Лукашенка демона.
Але що ми бачимо далі… А ось що: «Британські парламентарі вимагають від представників основних соціальних мереж блокувати доступ користувачів під час масових заворушень, повідомляє The Guardian.» (http://tyzhden.ua/News/29329#.TlYv76J75d8.vk)
Ви чули чи читали хоча б одну західну газету, де після цього британську владу демонізували так, як це роблять з білоруською?
Білорусів рвуть на частини, Лукашенко намагається втримати цей човен. Автаркії, звичайно, не буде, але і ставати сировинною колонією на службі у Західних країн він теж не дасть. Поки живий. Тому і лячно трохи за Аляксандра Рыгоравіча.
І на відміну від нас — від України (на жаль, мушу це констатувати) — Лукашенко має право робити такі промови, як він зробив на День Незалежності Беларусі 3 липня 2011 року. Ця промова знакова. Особисто я не чув ще ні від кого, окрім, хіба Ахмадінежада і частково Чавеса, подібних настільки відвертих слів, просякнутих розумінням ситуації. А це багато про що говорить — це показує за замовчуванням і цілі, які ставить перед собою і своєю країною беларуський Президент. Хто не бачив і не чув — обов«язково перегляньте його промову.
(http://www.youtube.com/watch?v=85NnCLQhgP4&feature=player_embedded)
Вертаючись до фінансової сфери, хотілось би сказати, що з своїми маріонетками і з їх країнами Глобальна Мафія так не обходиться, як з Беларуссю. Вона їх годує, дбає — до пори до час, поки, як і кожного бичка, якого добре годують — роблять це лиш для того щоб потім гарно відвести на забій і отримати багато м»яса. Якщо говорити чисто про гроші, то, власне, я і підійду як раз до тої тези, через яку, власне, і вирішив учора написати цю статтю.
У нинішній проблемі з валютою більшість кидають камені саме в Лукашенка, звинувачуючи його в тому, що це саме він і його диктаторський консервативний режим довів країну до ручки. Але давайте подивимось просто на цифри.
«За первые шесть месяцев 2011 года госдолг Беларусиhttp://ru.tsn.ua/svit/gosdolg-belarusi-za-god-uvelichilsya-vdvoe.html увеличился на 82,5% и на 1 июля составил 69,95 триллионов белорусских рублей (более 14 млрд. долларов), сообщили в Минфине республики.» (http://ru.tsn.ua/groshi/gosdolg-belarusi-za-polgoda-vyros-na-83.html)
Тож, запам«ятали, 14 млрд доларів. Хто оголошує беларуських посадовців і їх сім»ї персонами нон-грата, хто забороняє в"їзд до себе, хто проклинає і ллє бруд? Сполучені Штати Америки. Вони ж і найбільше кричать про тирана-Лукашенка, через якого люди скупили усю валюту і в країні жах що коїться.
Ну що ж, давайте подивимось на Штати. У Штатів, якщо брати дані за травень 2011 року, держборг був більшим за діаметр планети Земля, якщо викласти цей борг в стопку 100-доларовими купюрами.
(http://cs9978.vkontakte.ru/u10534503/83225660/x_2e97006c.jpg)
Зараз держборг Штатів = $14,3 трлн.!!!
І вони будуть щось говорити про економіку і вчити когось жити?? Та вся різниця
в тому, що Штати мають ФРС, яка надрукує їм стільки зеленої макулатури з фейсами американських Президентів, скільки буде потрібно, а у Беларусі такого друкарського станка немає і вона має право друкувати стільки рубльоу, скільки виручила на міжнародному ринку доларів. Така ж ситуація і в нас, і в Російській Федерації. А Штати, будь у них і ще вдвічі більший борг — усе одно будуть жерти в три горла і затужувати пояси не збираються. Оцей цирковий номер, який вони показали зі підняттям планки держборгу на $2,4 трлн означає не скорочення боргу — просто за таких умов борг ростиме трішечки повільніше. Ні про яке його зменшення і мови немає! Бо це тоді треба буде жити чесно… Для того щоб борг меншав, потрібно припинити війну в Лівії, Афганістані, Іраку, перестати пічкати баблом «революціонерів» і «опозицію» усіх мастей і почати жити чесно, як кажуть російською «по средствам». Але будьте певні, цього не буде.
То ж, де справедливість? Як би жили Штати при їх нікчемному виробничому потенціалі, якби не мали друкарського станка? Як би тоді вчили всіх жити? Ось вам і правда.
Наразі хочеться побажати витримки і наснаги усім беларусам і окремо Лукашенку, якого колись будуть згадувати добрим словом — тоді, коли дурман вивітриться з голови і люди тверезо оцінять пройдешні події. І підсумовуючи, хочеться перефразувати піарщиків Юлії Володимирівни, які вигадали для неї той лозунг:
Справедливості немає. Але за неї варто боротись!
І тоді вона може з«явитись.
Але мова піде не про Юлію Володимирівну, а про справедливість.
Наша північна сусідка — Беларусь — нині в скрутному становищі. І хай що там говорять, я належу до прихильників і симпатиків Лукашенка. Його нині називають дуже по-різному. І «останній диктатор Європи» і просто «сука» — в кого на що інтелекту вистачає. Проклинають, хоча мали б допомагати йому, якщо люблять свою Беларусь. Бацька не безгрішний, але безгрішних і немає.
До речі, я нарочито пишу не Білорусія, а саме Беларусь — так як має звучати. Мені, наприклад, дуже не подобається, коли Україну величають Юкрейн. Не годиться так. Але вернімось до теми.
Білорусів штовхають на революцію. На революцію, яка приведе країну до того, до чого привела нас і інші країни, в яких пройшли ці кольорові «революції». ЗМІ піднімають страшні завивання про тиранію Лукашенка, який розганяє натовп за допомогою ОМОНу і так далі. Хто звинувачує? Англосакси, звичайно ж. Вони як і завжди — впереди планеты вся. Але після подій у Лондоні у мене виникають питання до тих, хто піддався на ці соплі про «нещасних побитих», тих, котрі, можливо, були б і не проти втікти з Батьківщини туди, де все ліберально, прогресивно і справедливо. Де ж ви бачите справедливість? Британська влада вчинила абсолютно адекватно — так як має чинити і кожна влада у таких ситуаціях: захищати порядок, не випускати ситуацію з-під контролю.
Коли Лукашенко після спроб заворушень сказав, що може вдатись до таких кроків, як блокування соціальних мереж, це одразу ж сприйняли вштики. Одні через ворожий настрій, інші — через тупість. Звичайно ж, і західна преса цього не оминула, це дало їй можливість в черговий раз зробити з Лукашенка демона.
Але що ми бачимо далі… А ось що: «Британські парламентарі вимагають від представників основних соціальних мереж блокувати доступ користувачів під час масових заворушень, повідомляє The Guardian.» (http://tyzhden.ua/News/29329#.TlYv76J75d8.vk)
Ви чули чи читали хоча б одну західну газету, де після цього британську владу демонізували так, як це роблять з білоруською?
Білорусів рвуть на частини, Лукашенко намагається втримати цей човен. Автаркії, звичайно, не буде, але і ставати сировинною колонією на службі у Західних країн він теж не дасть. Поки живий. Тому і лячно трохи за Аляксандра Рыгоравіча.
І на відміну від нас — від України (на жаль, мушу це констатувати) — Лукашенко має право робити такі промови, як він зробив на День Незалежності Беларусі 3 липня 2011 року. Ця промова знакова. Особисто я не чув ще ні від кого, окрім, хіба Ахмадінежада і частково Чавеса, подібних настільки відвертих слів, просякнутих розумінням ситуації. А це багато про що говорить — це показує за замовчуванням і цілі, які ставить перед собою і своєю країною беларуський Президент. Хто не бачив і не чув — обов«язково перегляньте його промову.
(http://www.youtube.com/watch?v=85NnCLQhgP4&feature=player_embedded)
Вертаючись до фінансової сфери, хотілось би сказати, що з своїми маріонетками і з їх країнами Глобальна Мафія так не обходиться, як з Беларуссю. Вона їх годує, дбає — до пори до час, поки, як і кожного бичка, якого добре годують — роблять це лиш для того щоб потім гарно відвести на забій і отримати багато м»яса. Якщо говорити чисто про гроші, то, власне, я і підійду як раз до тої тези, через яку, власне, і вирішив учора написати цю статтю.
У нинішній проблемі з валютою більшість кидають камені саме в Лукашенка, звинувачуючи його в тому, що це саме він і його диктаторський консервативний режим довів країну до ручки. Але давайте подивимось просто на цифри.
«За первые шесть месяцев 2011 года госдолг Беларусиhttp://ru.tsn.ua/svit/gosdolg-belarusi-za-god-uvelichilsya-vdvoe.html увеличился на 82,5% и на 1 июля составил 69,95 триллионов белорусских рублей (более 14 млрд. долларов), сообщили в Минфине республики.» (http://ru.tsn.ua/groshi/gosdolg-belarusi-za-polgoda-vyros-na-83.html)
Тож, запам«ятали, 14 млрд доларів. Хто оголошує беларуських посадовців і їх сім»ї персонами нон-грата, хто забороняє в"їзд до себе, хто проклинає і ллє бруд? Сполучені Штати Америки. Вони ж і найбільше кричать про тирана-Лукашенка, через якого люди скупили усю валюту і в країні жах що коїться.
Ну що ж, давайте подивимось на Штати. У Штатів, якщо брати дані за травень 2011 року, держборг був більшим за діаметр планети Земля, якщо викласти цей борг в стопку 100-доларовими купюрами.
(http://cs9978.vkontakte.ru/u10534503/83225660/x_2e97006c.jpg)
Зараз держборг Штатів = $14,3 трлн.!!!
І вони будуть щось говорити про економіку і вчити когось жити?? Та вся різниця
в тому, що Штати мають ФРС, яка надрукує їм стільки зеленої макулатури з фейсами американських Президентів, скільки буде потрібно, а у Беларусі такого друкарського станка немає і вона має право друкувати стільки рубльоу, скільки виручила на міжнародному ринку доларів. Така ж ситуація і в нас, і в Російській Федерації. А Штати, будь у них і ще вдвічі більший борг — усе одно будуть жерти в три горла і затужувати пояси не збираються. Оцей цирковий номер, який вони показали зі підняттям планки держборгу на $2,4 трлн означає не скорочення боргу — просто за таких умов борг ростиме трішечки повільніше. Ні про яке його зменшення і мови немає! Бо це тоді треба буде жити чесно… Для того щоб борг меншав, потрібно припинити війну в Лівії, Афганістані, Іраку, перестати пічкати баблом «революціонерів» і «опозицію» усіх мастей і почати жити чесно, як кажуть російською «по средствам». Але будьте певні, цього не буде.
То ж, де справедливість? Як би жили Штати при їх нікчемному виробничому потенціалі, якби не мали друкарського станка? Як би тоді вчили всіх жити? Ось вам і правда.
Наразі хочеться побажати витримки і наснаги усім беларусам і окремо Лукашенку, якого колись будуть згадувати добрим словом — тоді, коли дурман вивітриться з голови і люди тверезо оцінять пройдешні події. І підсумовуючи, хочеться перефразувати піарщиків Юлії Володимирівни, які вигадали для неї той лозунг:
Справедливості немає. Але за неї варто боротись!
І тоді вона може з«явитись.
// Песня любви //
В закрытом окне —
отражение брошенных возможностей.
В открытом рту —
печаль тишины.
Отвори мне дверь!
Я всё же буду говорить.
Где огонь венчает души,
а ветер поёт о вечности,
я хочу коснуться твоей жизни.
Коснуться своей жизнью.
В прикосновении — склеились два мгновения.
Глубокое проникновение.
Немного больно.
Сейчас боль уйдёт.
Запечатлю это на сетчатке глаза.
Ты всегда сможешь увидеть себя во мне.
Я поцелую твою шею,
там, где пульсирует жизнь.
Отвори мне жизнь!
Моё проникновение — навсегда.
Мы должны исполнить песню любви
на всех инструментах вечности.
// Reset //
Как трудно нести душу,
когда там полно пятен —
и даже после душа
её тон непонятен.
Неясны сочетания
её предположений.
Предел моих мечтаний —
смерть этих искажений.
Я вырву это с плотью,
сожгу, развею пепел.
Нет больше чёрных пятен,
мой путь дальнейший светел.
Ответ мой очень краток:
опосле тьмы — рассвет.
Я жму и без перчаток —
reset, reset, reset!
// В чужині //
Поміж стін
голих тіл
я іду
в сіру млу.
З-понад хмар
Сонця світ.
Він тримає мене
наяву, як магніт.
Поміж крил
далеких птахів
сиве пір'я
рідних слів.
Після теплих снів
будить суворий ранок.
Нас рятує мрійний спів
про старий знайомий ґанок.
Я повернусь.
Не зачиню позаду двері.
Усміхнусь —
навколо рідні землі.
В чужині
чомусь так журливо мені.
Пам'ять — промінь Сонця
на чужій стіні.
В чужині
не знайти мені
щастя, ні.
Хіба що уві сні.
В чужині
заспівай мені,
Сонця світ,
про птахів навесні.
09.08.2011
// Чорний чоловік // (пісня)
Він стояв вночі
і поки його ніхто не бачить
змінював ключі,
а ще вішав свої тим, кому не стачить.
Потім навіть вдень
він стирав прадавні межі
і ставав у тінь.
І він досі стоїть там, за нами стежить.
Не боїться куль,
бо сам ті кулі виготовляє.
Замовляє біль,
а потім каже, що страждає.
Чорний чоловік.
...і отак за віком вік.
Він написав колись,
у що треба вірити і що треба знати,
й до чого тобі — зась,
і в чому не варто сумніватись.
Але недавно я
випадково його помітив.
Він — ще та змія!
І після цього йому вже не вірив.
Вимкнув світло я,
запалив свічку, запахло воском.
І ось воно сія —
Сонце, придавлене обрію тиском.
Чорний чоловік.
...і так за віком вік.
Чорний чоловік.
… в моїх снах уже він зник.
// Чорний чоловік //
Він стояв вночі
і поки його ніхто не бачить
змінював ключі,
а ще вішав свої тим, кому не стачить.
Потім навіть вдень
він стирав прадавні межі
і ставав у тінь.
І він досі стоїть там, за нами стежить.
Не боїться куль,
бо сам ті кулі виготовляє.
Замовляє біль,
а потім каже, що страждає.
Чорний чоловік.
...і отак за віком вік.
Він написав колись,
у що треба вірити і що треба знати,
й до чого тобі — зась,
і в чому не варто сумніватись.
Але недавно я
випадково його помітив.
Він — ще та змія!
І після цього йому вже не вірив.
Вимкнув світло я,
запалив свічку, запахло воском.
І ось воно сія —
Сонце, придавлене обрію тиском.
Чорний чоловік.
...і так за віком вік.
Чорний чоловік.
… в моїх снах уже він зник.
і поки його ніхто не бачить
змінював ключі,
а ще вішав свої тим, кому не стачить.
Потім навіть вдень
він стирав прадавні межі
і ставав у тінь.
І він досі стоїть там, за нами стежить.
Не боїться куль,
бо сам ті кулі виготовляє.
Замовляє біль,
а потім каже, що страждає.
Чорний чоловік.
...і отак за віком вік.
Він написав колись,
у що треба вірити і що треба знати,
й до чого тобі — зась,
і в чому не варто сумніватись.
Але недавно я
випадково його помітив.
Він — ще та змія!
І після цього йому вже не вірив.
Вимкнув світло я,
запалив свічку, запахло воском.
І ось воно сія —
Сонце, придавлене обрію тиском.
Чорний чоловік.
...і так за віком вік.
Чорний чоловік.
… в моїх снах уже він зник.
// Морозиво - це м'ясо сніговиків //
Морозиво — це м'ясо сніговиків.
Сніговиків, що мужньо віддали життя
на нашу солодку користь.
Останки мужніх білих солдатів
поступово тануть під променями —
променями передсмертного Сонця.
Як же ставляться вегетеріанці
до поїдання сніговичатини?
Адже кожна сніжинка — неповторна!
Хтось коли-небудь куштував
морозиво з шматочками моркви?
Всі воліють не говорити про це…
Морозиво — це м'ясо сніговиків —
бравих білосніжних хлопців.
Смачного!
— 1:14 03.08.2011
// Момент істини //
Момент істини.
Гарпун початку.
Життя ставить
мокру печатку.
Пуповина парашутом
зв'язує з небом.
Тягне чорнозем
додолу, до себе.
Повні жмені —
закриті долоні.
Чим пульсують
тонкі скроні?
Вітер звівся,
напнув вітрила,
різко штовхає
серце щосили.
Зайві слова,
коротка дорога
ось і підходить
вже до порогу.
Момент істини.
Гарпун початку
кидає знову
на землю перчатку…
Гарпун початку.
Життя ставить
мокру печатку.
Пуповина парашутом
зв'язує з небом.
Тягне чорнозем
додолу, до себе.
Повні жмені —
закриті долоні.
Чим пульсують
тонкі скроні?
Вітер звівся,
напнув вітрила,
різко штовхає
серце щосили.
Зайві слова,
коротка дорога
ось і підходить
вже до порогу.
Момент істини.
Гарпун початку
кидає знову
на землю перчатку…
